Позолочена Боржава, Карпати

22 – 24 серпня 2014 року ми здійснили похід в Карпати через Боржаву. Нас було четверо, я з хлопцем та наші друзі Женя з Віктором. Попередньо маршрут мав бути таким, як описано на цьому хорошому сайті http://propohody.com/hike4-ua/ Проте повністю відвідати всі ключові точки не вдалося в силу погіршення погодніх умов.

Ми вирушили зі Львова поїздом Львів-Мукачево о 7 10, в 10 20 ми були у Воловці. Таксі/бусик на Пилипець хотів 25 грн з людини, проте не набрав достатньої кількості пасажирів (6-8) і ми поїхали рейсовим автобусом за 6 грн з копійками. Дешево і сердито.

У Пилипці вийшли коло магазинів і попрямували до водоспаду Шипіт. Покормили котика, погладили велику сіру свиню і подерлися догори. Підйомником вирішили не користуватись, хотілося побільше рухатися. Піднімались найскладнішою стежкою, десь за півтори-дві години були на горі. Там перекусили, випили гарячого чаю і рушили далі на гору Гимба.

Перший табір розставили перед Великим Верхом, коло каменю. Знайшли джерело, через котре не вдалась наша минулорічна подорож. Ура. Цього разу Ігор його знайшов швидко! Ще й допомогли іншим мандрівникам, котрих спіткала проблема з водою :)

Спати було холодно, пориви вітру продували палатки. Проте наступного дня нас все ще радувала хороша погода. Ми відвідали гору Стій і пішли траверсом до метеостанції.

Була десь четверта година дня, ми вирішували як бути далі, бо прогноз погоди обіцяв дощовий наступний день. Якби ми йшли далі по маршруту, то вранці нам прийшлось би крізь дощ йти далі за Метеостанцію через Темнатник у Воловець. А це спуск і болото, що досить небезпечно з вантажем на плечах, як не як слизько.

Вирішили спускатися в село Гукливий. Місцеві мешканці вказали стежку, котра прямісінько нас заведе вниз до річки. Так ми і спускались десь дві години, причому спуск в середньому під 45 градусів нахилу.

Розташували табір у лісі за півкілометра від села. Смачно повечеряли – дрів багато, вода поруч і вітру немає. А вранці вже нас розбудив дощ. І під цим дощем ми пішки дійшли до Воловця (від перетину головної вулиці села і “траси” до Воловця 5-6 км).

У нас був змінний одяг, ми змогли передітися на вокзалі. Також надзвичайно смачно можна пообідати у ресторані Верховина за 200м вниз від колії (Як мінімум картопля пюре з курячим філе у сметанному соусі або пельмені у грибній підливці – це супер, омномном!). Поїзд Мукачево – Львів о 17:39, тож часу було предостатньо навіть щоб послухати концерт п’яного чемпіона по метанню ядра, котрий випрошував усіх подорожуючих гроші на ще одну пляшку пива.

Незважаючи на дощ, подорож нам сподобалась. Поспішаю змонтувати невеличке відео, котре згодом з’явиться під цією статтею.

Фото © Віктор та Євгенія Павлович

You may also like...