Відпочинок у Ворохті з річною дитиною. Піші прогулянки по маршрутах.
Розповідь про відпочинок з однорічною дитиною у Ворохті в Карпатах. Чи можна назвати це власне відпочинком, а також опис, карти маршрутів, фото – читайте нижче.
ЗМІСТ
План подорожі: піші прогулянки навколо Ворохти; вилізти на вершину одної з Карпатських гір (Шпиці або Говерла)
Добирання до Ворохти: поїзд Львів – Рахів, до Ворохти 6 год.
Кількість днів: 7 днів плановано, але були 5 днів.
Складність: легка подорож фізично, важка морально 🙂
Ночівля: в приватному будиночку “Барви Карпат”, 250грн/доба, чисто, гарне ставлення.
Дата подорожі: 6 – 11 серпня 2017р.
Орієнтовна вартість: 100$ на трьох.
Транспорт
Львів – Ворохта: Купе в поїзді Львів – Рахів видалося нам найкращим варіантом як на поїздку з річною дитиною. Ціна 200грн з людини, дитина безкоштовно, якщо не забути оригінал свідоцтва про народження.
Далі у Ворохті є багато трансферів і таксі, котрі готові відвести вас в любу точку Карпат. До прикладу, станом на 2017рік Ворохта – Заросляк коштує 300 грн, Ворохта – Дземброня 700грн, Ворохта – Буковель 150грн.
Також на вулицях стоять кіоски від туристичної компанії ФайноТур, котра за 200-250 грн з людини організує вам денну екскурсію на Говерлу, або по водоспадам Карпат, або по етнічним музеям, тощо.
Де поїсти
У Ворохті є кафе і піцерія, де можна поїсти. Також приватні будиночки пропонують трьохразове харчування. У нас в будинку була кухня і ми готували самі. Є ринок з овочами, фруктами, є багато продуктових магазинів.
Перші дні ми приготували собі рис і тушковані курячі бедра, куплені у родинній ковбасці. Також купували смачнючі булочки з пломбіром у магазині Вершина, білий сир на ринку, мед, масло, хліб. Чоловік один раз варив пельмені. Дитина їла кукурудзяну кашу, яку ми привезли з собою, рис, сир, булки, банани.
Опис подорожі по днях
Найперше і найважливіше – графік дитини! Наш Семен зазвичай спить один раз вдень з 11-12 дня тривалістю три години. Чим більше він недоспить, тим сильніше він потім нудиться, ниє і капризує. Також він ще на грудному вигодовуванні, що неймовірно рятує батьківські і дитячі нерви. Ми подорожуємо з дитиною вперше, тому якогось конкретного плану відпочинку не було. Враховуючи інтереси дитини, ми зазвичай гуляли у першій половині дня, з 9 до 14 максимум, а далі готували їсти і приділяли час Семенкові.
Як дитина перенесла поїзд? До Ворохти ми їхали в купе самі. Я купила малому журнал, ми розглядали дядів, тьотів, годинники, баночки, будиночки. Чоловік показував малому купе: лампи, вимикачі, східці на верхні полки тощо. Було нестерпно спекотно. Усі трьоє обтікали потом. Я вже навіть не переживала за протяги, бо з зачиненим купе ми просто задихались.
Дорога назад до Львова була важчою. В купе молоді хлопці. Під час гв хтось спав, хтось виходив, поставились до нас з розумінням. Дитина втомлена поїздкою + зуби, нив, плакав, бо хотів спати, а не міг заснути через спеку. Ми купили йому іграшковий автобус і дві книжечки. Якийсь час Семен повзав по цілому вагоні брррмкаючи тим автобусом. Руки і коліна як після пісочниці. Люди всі посміхались до малого. Потім врешті 1,5 год поспав. Більша частина дороги на руках. Важко… Літаком було б краще, але теж – не більше години.
Трекінговий одяг дитини
Семен у туристичному наплечнику
Туристичне спорядження для нашої дитини в гори. Мембранні куртка McKinley і трекінгові штани, пошиті бабусею з батькових. Кілька слів про штани: стрейчева тканина з DWR пропиткою, замість кишеньок вентиляшки + замки на ліпучках по боках, щоб зручно було заміняти підгузник.
Хлопчик проводив наші піші прогулянки по Ворохті у туристичному наплечнику-переносці для дитини Deuter Kids Comfort III. Сидіння рюкзака має достатньо місця під дупу, подушку під голову, захисний тент від сонця, невелике багажне відділення.
Чому не слінг або ергорюкзак? Мій досвід показує, що довго Семен притиснутий до мене не сидить. Він хоче все бачити, рухатись. Ми хотіли створити кращі умови, щоб нашій дитині було комфортно сидіти протягом кількох годин прогулянки. Також він дивився по напрямку руху.
Зауважу – все індивідуально! Вашій дитині може бути зручніше у слінгу коло мами.
День 1. Піша прогулянка на ворохтянський старий кам’яний віадук
Першого дня найперше потрібно було купити і зготувати щось їсти на кілька днів, тому наша перша прогулянка була дуже короткою. Ми пройшлися до мосту за церквою і повернулись додому. Дитинка загойдалась ходою чоловіка і заснула. Незважаючи на дрібний дощик, перше враження від гірського смт непогане.
Max elevation: 773 m
Min elevation: 746 m
Total climbing: 31 m
Total descent: -32 m
День 2. Піша прогулянка на дальній діючий ворохтянський віадук
Цього дня ми подолали пішки майже 14 км, це немало. Місцями стрімкі підйоми на горбочки. Погода була хмарна, без дощу – це ідеальна погода 🙂
Max elevation: 993 m
Min elevation: 734 m
Total climbing: 462 m
Total descent: -463 m
Другий віадук трохи менший. Фото зіпсували балюри на дорозі під мостом. Далі, на шляху додому нас супроводжували красиві пейзажі села Ворохта і Вороненко. Високих гір на жаль не було видно через хмари.
Також трапилась з нами невеличка пригода. Коли дитинка прокинулась після обіднього сну в наплечнику, ми розважали її розповідями про дерева, шишки, гори тощо. Трапились нам на шляху молодий бичок і дві корови. Чоловік став перед бичком і каже: “Дивись, Семен, корова. Корова каже мууу” Відійшовши далі раптом помічаємо, що бик біжить за нами. Мені це дуже не сподобалось. Ще не дай Бог бадатися захоче. Чоловік обернувся і грізно гукнув: “Ану пішов назад! Назад пішов!” Бичок зупинився, видно злякався трохи. А дитину нашу це дуже розсмішило. Мені стало ніяково. Ми йшли далі, Семен реготав, а бичок і корівки бігли за нами, час від часу зупиняючись від вигуків мого чоловіка. Може тваринки пити хотіли. На щастя, ми зайшли за огорожу і спокійно пішли своєю дорогою.
Прогулянка вийшла довгою. Семенко нудився, трохи нив, шишку прийшлось забрати, бо їв. Згадували, як яка тваринка каже, давали йому квіточки, гілочки. На перервах перебирав пальчиками землю і травичку.
День 3. Підйом на Говерлу з Заросляка
Цього дня ми вирішили спробувати реалізувати ідею “Батьки винесли мене на Говерлу, коли мені виповнився 1 рік” 🙂 Але не тут-то було. Батьки мали велике бажання винести, але Семенко думав інакше. По-перше, дитина прокинулась раніше часу. Ми поснідали і пішли брати таксі. Їх у Ворохті прямо в центрі стоїть чимало. До Заросляка 300грн. Дорого, так, хоча дорога туди така вбита! Відповідно їхати довго, десь 30-40 хв. І ще постояти в невеличкій черзі на КПП (20 грн).
Семен дуже хотів спати і врешті на останніх кілометрах заснув. Нам вдалося одягти на нього, сплячого, куртку, але перекласти його в наплечник не вийшло. Дитинка прокинулась і вже не спала. Ну і все. Далі він цілу дорогу нив, бо хотів вниз, до камінчиків, шишечок, порпатись в земельці, болітці. Нам вдалося піднятися на висоту 1600м і перед підйомом на Говерляну ми повернули назад. Ми врахували небажання дитини їхати наверх. Також то була вже 11 година, сонце сильно припікало. Хто забув, сонце в горах в рази шкідливіше і значно палючіше.
Не думаю, що є сенс подавати тут карту підйому на Говерлу з Заросляка. Там проста дорога і народу по ній йде густотою одна людина на 2 кв.м. – просто тьма. Туристи піднімалися вгору в китайських кросівочках, маєчках і з орендованими трекінговими палками, які вони радше несли в руках, ніж правильно ними користувалися. Люди йшли важко… Крім провідників гуцулів. “Ви на мене не рівняйтесь, йдіть собі у своєму темпі”, – говорили вони туристам.
Зійшовши вниз раніше, ніж планували, ми не знайшли нашого таксиста. Сіли в машину до іншого. Чуємо, водії щось уже перегукнулися.
– Я забрав у того вусатого клієнтів, – сказав наш водій, – Виходьте!
Ми в шоці. Бо вусатий нас перший запитав, чи потрібне нам таксі.
– Ви поїдете, а мені з ними ще працювати, – пояснив водій.
– Хлопці, ну що ви робите? Ну ви як діти! – сміється мій чоловік. – А якщо мені просто цей водій і його машина сподобалась?
– Ну так, так… ви праві… Ну у нас тут черга, – вусатий водій відчинив двері свого буса і ми поїхали у Ворохту.
По дорозі водій був люб’язний, давав дитині бавитись всілякими дрібничками, аби лише не плакала. І якось так спільними стараннями ми доїхали до нашого будиночка.
Цей день нам дав ясно зрозуміти, що відпочинок в горах не для дитини. Пісочок і вода, іграшки, дітки – це їх стихія. Треба спробувати з Семеном відпочинок на морі.
День 4. Відпочинок у будиночку
Переживши моральний стрес від вчорашнього підйому на Говерлу з невиспаною дитиною, цього дня ми відсипалися і гуляли у дворі. Нарешті посмакували білим сиром, який купили вранці єдиний на ринку. Сьогодні чоловік запропонував їхати додому, щоб не мучити дитину скучними для нього гуляннями. Була пропозиція з’їздити на Буковель, поплавати там в озері чи аквапарку (сказали там щось таке є). Але мені якось шкода було 300 грн таксі туди-назад + купити купальник собі і малому плавки + вхід у розважальну зону… – їдемо додому.
З квитками у Львів трудно, але якщо часто моніторити сайти, то можна виловити місця. Купили купейні квитки на завтра на 13:51.
День 5. Піша прогулянка на Курінь Довбуша
Перед від’їздом вирішили ще збігати на Курінь Довбуша – це верх закритого підйомника у Ворохті. Получився непоганий фітнес. Очікування від самої вершинки були перебільшені: закинута станція крісельної дороги, старий столик з лавочками… але вдалечінь краєвид приємний. Далі було б класно вернутися в обхід через г. Магура (маршрут подано нижче), але ми поспішали збиратися на поїзд.
Max elevation: 1040 m
Min elevation: 734 m
Total climbing: 309 m
Total descent: -31 m
Висновки
1. З нашою дитиною краще практикувати відпочинок на морі.
2. Якщо нам їхати з дитиною в гори, то кудись, де є атракції для дитини, напр., Буковель. Брати з собою пачку грошей і слінг, щоб примотати малявку при бажанні скористатися оглядовим підйомником. Цьогоріч влітку працює крісельна дорога №14, а звідти можна прогулятися на полонину Блажів і гору Малий Ґорґан (1592м) – 5,6км і набір висоти 500м в одну сторону – майже як наша прогулянка другого дня. Хоча там 90% лісом… все одно дитині буде нудно…
3. Deuter наплечник зручний, наш трекінговий одяг відмінний, уже не початківці в горах, це тішить. Спробуємо ще.
Рекомендовані піші прогулянки по Ворохті
Max elevation: 1263 m
Min elevation: 731 m
Total climbing: 626 m
Total descent: -630 m
Max elevation: 1289 m
Min elevation: 743 m
Total climbing: 634 m
Total descent: -635 m
