Шестиденний маршрут через мальовничі місця Татр. Польща

 

У даній статті блогу описана подорож через Татри, починаючи зі сторони Словаччини і завершуючи польськими горами. Ми відвідали мальовничі озера Татр, минули кілька водоспадів, долали високі перевали і ночували у гірських притулках. Опис, карта маршруту і фото нижче.

ЗМІСТ

• Транспорт
• Де поїсти
• Опис подорожі по днях
  • День 1. Autocamping в Strba – Štrbské Pleso – Rijocamping в Stara Lesna
  • День 2. Rijocamping в Stara Lesna – Skalnate Pleso(1761 м) – Studeny Potok – Zbojnicka Chata(1960 м)
  • День 3. Zbojnicka Chata(1960м) – Zbojnicka kopa(2097 м) – Priečne sedlo (2352 м) – Téryho chata (2015 m) – Hriebenok (1285 м) – Tatranska Lomnica – Zdjar
  • День 4. Lysa Polana – Morskie Oko – Rówień nad Kępą – Dolina Pięciu Stawów Polskich – Zawrat (2159 м) – Czarny Staw Gąsienicowy – Murowaniec
  • День 5. Murowaniec – Camping pod Krokwia
  • День 6. Дорога додому.
• Висновки

 

Маршрут: Štrbské Pleso – Lomnický štít (2634 м) – Zbojnicka chata (1960 м) – Priečne sedlo (2352 м) – Morskie Oko (1395 м) – Dolina Pięciu Stawów Polskich (1625–1900 м) – Zawrat (2159 м) – Murowaniec (1500 м) – Zakopane
Добирання на початок пішого маршруту: Львів – Краків – Закопане – Попрад – Стрба
Кількість днів: 6 днів на пішохідні маршрути, півтори доби на переїзди
Складність: складний
Ночівля: 3 ночі в палатці, 3 ночі в будинках
Дата пішої подорожі: 24 – 29 серпня 2015р.
Орієнтовна вартість: 400 євро на двох, включаючи підйомник на Lomnický štít і пару сувенірів.

Транспорт

Львів – Краків: їздить рейсовий автобус опівночі, коштував 420 грн з людини на час написання цеї статті. Назад з Кракова до Львова є також нічний автобус, але ціна його вища, десь 490 грн з огляду на ціну бензину в Польщі. Автобус їде 5 годин + час проходження через кордон. Цього разу цей час був 6 годин! Тобто зі Львова до Кракова ми доїхали за 11-12 годин.
Кращим варіантом є попутка. Її можна знайти в інтернет, зокрема на сайті blablacar.com.ua Дорога назад до Львова обійшлась нам 60 злотих.

Краків – Закопане: автобуси курсують з Dworzec autobusowy біля Galeria Krakowska щодвадцять хвилин. Ціна 15 злотих з людини.

Закопане – Попрад: у Cловаччину курсує комфортабельний автобус, розклад і тарифи якого ви можете знайти на сайті strama.eu. Там же можна купити квиточки онлайн. Ціна 22 злотих з пасажира.

На словацькій частині Татр добре розвинена залізна дорога. Квитки дешеві, графік зручний. Поїзди низькопідлогові, більше нагадують трамвай 🙂 Нас цікавлять поїзди на сполучення Poprad – Strba, Strba – Štrbské Pleso, Štrbské Pleso – Starý Smokovec – Tatranská Lomnica. Квитки можна купити на сайті slovakrail.sk. Видрукований квиток є дійсним документом на переїзд.

Де поїсти

У Закопаному всюди дуже смачно пахне 🙂 Ми зокрема полюбляємо балувати себе смачнющою піцою в Karczma Burniawa

У кожному кемпінгу чи притулку, де ми зупинялися, були або кухня, або ресторанчик, де можна добре поїсти (зупа, ковбаски, тощо). Інформацію можна уточнити на етапі планування вашої подорожі, резервуючи нічліг по емейлу або зателефонувавши.

Про те, яку саме їжу ми беремо з собою у похід, буде детально описано в окремій статті цього сайту. Коротко: рис, макарони, копчені ковбаски, рибні консерви, вівсянку, сухофрукти і шоколад. Дане меню потребує удосконалення у сторону збільшення кількості каш і зменшення їжі, що містить цукор. Взагалі, ми працюємо над тим, щоб готувати в похід сублімовану їжу.

Опис подорожі по днях

Маршрут першочергово будувався по місцях ночівель, тому що Татри є дуже популярне місце відпочинку і за місяць часу там складно забронювати два ліжка. Відповідно подорож получилась трохи розкидана по місцевості, місцями з користуванням автобусом. Тим не менше, у цій статті ми подаємо маршрут по “гарячих точках”, котрі нам найбільше запам’яталися.

Квитки на автобуси і поїзди були куплені онлайн заздалегідь з врахуванням форсмажорних обставин, як наприклад +6 годин на кордоні. Графік курсування автобусів Краків – Закопане ми вже знали, тому ці квитки не купували. А от квитки на автобус в Словаччину були куплені на якомога пізніше, на 16:00. І ми прийшли на зупинку за півгодини. Як добре діяти передбачливо!

Найбільшою помилкою цієї нашої подорожі були два великих наплечники. Речі не були марними, бо ми тричі розставляли палатку, але з ними було неймовірно важко долати підйоми і спуски.
Усіх відвідувачів Татр можна поділити на кілька груп: 1) ті, котрі піднімаються/приїзджають з міста і потім вертаються назад (їх рюкзак максимум 3 кг); 2) ті, котрі подорожують Татрами і ночують в притулках (їх наплечники містять, як мінімум, змінний одяг і взуття); 3) ті, котрі подорожують Татрами, але у притулках не ночують :))) (вони мають при собі каремат і спальник і ночують під стінами притулків).

Варто також зауважити, що у Татрах категорично заборонено ставити палатку. Це є національний парк.

Наша подорож була запланована наступним чином:
День 0: З опівночі добираємось зі Львова до Кракова і так далі до Strba, тобто до початку першого пішого маршруту.
День 1: Відпочинок від дороги та акліматизація. Прогулянка навколо озера в Štrbské Pleso
День 2-5: Піші походи горами, підйоми і спуски.
День 6: Спуск в Закопане і дорога вночі додому.

День 1. Autocamping в Strba – Štrbské Pleso – Rijocamping в Stara Lesna

На карті нижче зображено наше переміщення цього дня, але це не є піший перехід. З Автокемпінгу в Strba до Štrbské Pleso ми під’їхали поїздом, далі погуляли навколо озера, далі знову поїздом добрались до наступного місця ночівлі –  Rijocamping в Stara Lesna. Погода хмарна, але тепла, без дощу.

Download

 

 

День 2. Rijocamping в Stara Lesna – Skalnate Pleso(1761 м) – Studeny Potok – Zbojnicka Chata(1960 м)

Цього дня ми подолали пішки 15 км, набрали висоту в кілометр. Погода хмарна, туман, зрідка дрібний дощ.

Download

Ми вийшли з кемпінгу о 7:30, дійшли до підніжжя підйомника в Tatranska Lomnica і почали піший підйом до Skalnate Pleso. Можна було скористатися підйомником, котрий коштував 32 євро за двох. Ми вирішили зекономити і пройшлися пішки, оскільки підйомник на Lomnický štít ще коштував 52 євро. На превеликий жаль, ці кошти нам повернули у касі на Skalnate Pleso, оскільки погода була вітряна і відправляти кабінку в суцільну хмару з 1710 на 2634 метри висоту було небезпечно. Квиточки на Lomnický štít можна купити онлайн на сайті gopass.sk

Далі траверсували Ломницький горб і спустились до Zamkovskeho Chata. Трохи нижче почали підйом долиною Veľkého Studeného potoka до Zbojnicka Chata. Чим далі ми йшли, тим стрімкішою ставала стежка. Останній кілометр був вічним. Стояв туман, неподалік бігали гірські кози, ми встигли добратись до місця ночівлі до сутінок.

День 3. Zbojnicka Chata(1960м) – Zbojnicka kopa(2097 м) – Priečne sedlo (2352 м) – Téryho chata (2015 m) – Hriebenok (1285 м) – Tatranska Lomnica – Zdjar

На цей день першим маршрутом, котрий у нас був по плану, – маршрут через сідло Prielom  і спуск долиною річки Biała woda на Лису Поляну, звідки автобусом в Zdjar. Дивіться карту нижче.

Download

 

Але ми хотіли побільше всього побачити і довше часу залишатисьу високогір’ї, тому обрали інший маршрут:

Download

 

В результаті, тільки о першій годині дня ми добралися до Téryho chata. Ми подумали і зрозуміли, що не встигнемо добратися до хостелу Ginger Monkey засвітла обраним маршрутом. Було прийнято рішення спускатись долиною в Hriebenok, звідти фунікулером в Татранську Ломніцу (7 євро в людини), а звідти автобусом під’їхати в Zdjar. У кінцевому варіанті, маршрут получився наступний:

Download

 

Priečne sedlo, котре ми подолали, з боку Збойницької хати має стрімкий підйом, а з боку Терихо хати висять ланцюги і прилаштовані драбинки. Спуск для нас виявився вертикальним. Черги на ланцюгах як такої не було… відсили прийшлось пропустити людей 5-6. День почався з густого туману, а до вечора небо проясніло. Далі всі дні подорожі світило ясне сонце серед синього-синього неба.

День 4. Lysa Polana – Morskie Oko – Rówień nad Kępą – Dolina Pięciu Stawów Polskich – Zawrat (2159 м) – Czarny Staw Gąsienicowy – Murowaniec

Цей день самий епічний день нашої подорожі. Ми подолали понад 20 км. Ми рухались 14 годин з найдовшим відпочинком півгодини за цілий день.

Download

 

Дорога від Лисої Поляни до Морського Ока не є складна, це дуже пологий підйом по широкому асфальту. Вхід на дорогу до Морського Ока 5 злотих. Людей просто тьма. Коло самого озера можна було на око сказати… 500 людей. Тим не менше, це не завадило погодитись з тим, що озеро дійсно неймовірно красиве. З’явилось бажання приїхати сюди в якийсь такий день і час, коли людей нема, коли навколо абсолютна тиша.

Далі ми попрямували до П’яти Ставів Польських через рівнину над Кєпою. Підйом досить стрімкий. Що особливо “тішило” – те, скільки ми зараз піднімались, потрібно буде ще раз повторити після обіду. Спочатку карта перепаду висот нас інтригувала, а після 16 год уже  щось зовсім не тішила 🙂 Саме о такій годині ми були коло сховиська коло П’яти Ставів Польських.

Можливо мудріше було б спуститись долиною назад на дорогу, де автобуси від Морського Ока курсують в Закопане і знайти там нічліг. Проте у нас були зарезервовані місця в притулку Мурованець… ми вирішили йти далі.

Ми піднімалися до перевалу Zawrat. Стежка дедалі ставала більш кам’яниста. Ще йшли назустріч кілька людей – досить мало, порівняно з тою кількістю, яка супроводжувала нас протягом дня. Ось уже недалеко троє хлопців голосно кричать на висоті. Їх поведінка здалась нам дещо не культурною, але згодом ми зрозуміли причину їх радощів. Досягнувши перевалу нас чекав стрімкий вертикальний спуск вниз по ланцюгах. Ось чому ті хлопці так свистіли і верещали, їх уже чекав пологий спуск до П’яти Ставів, а нас…

Ми обережно спустились зі скелі на “нормальну” стежку. Сутеніло. Ми швидко збігали вниз, щоб подолати максимальний шлях ше засвітла. Коли ми зійшли з пологого схилу хребта, що розділяє Долину П’ять Ставів з Hala Gasiencowa, вискочив великий круглий місяць. Ще годину він в пару з нашими ліхтариками підсвічував камінчики стежки, що вела нас до Мурованця.

Кілька слів про мої відчуття. Вже з четвертої години дня я не відчувала ніг. Останній підйом на Заврат був неймовірно важким, хоча я розуміла, що мушу рухатись. Рухатись получалось дуже повільно: серце вискакувало, приходилось зупинятись віддихуватись кожні 20-50 метрів підйому.

Я запитала дівчаток, які бігли на зустріч:
– Is it far to top?
– No! – щасливо відгукнули вони. – But there are a lot of chains there! A lot of chains!

“Мдя…”, – подумала я і заспокоїлась… бо не було дороги назад 🙂 Самопочуття було не найкраще, а коли я з вершини Заврату глянула вниз на ланцюги, у животі, здавалось, взагалі почався армагедон. Я відчула на собі цей прилив адреналіну у крові, у грудях прокинулась знайома мені тривожність. Від усвідомлення факту, що темніє, а ми фігзнаде, і ще до Мурованця пару годин мені було направду страшно. Я згадала розповіді своїх друзів, котрі попадали у подібні ситуації в Карпатах і змушені були йти навтемічки. Я думала про те, що треба виключити емоції і діяти адекватно, включати голову і рухатись вперед.

Мій чоловік сміливо спускався попереду, я злазила за ним. Окрім свого 300-літрового рюкзака, ще коло П’яти Ставів він забрав у мене спальник і фотоапарат-дзеркалку. Моя спина і плечі “дихали” легше. Він же нічого не говорив, він в таких ситуаціях завжди як танк, цілеспрямований, незламний.

Вже внизу скелі ми відновили правило “слабший попереду”, і я неначе з шилом в дупі, понеслась вперед по стежці. Так швидко бігла, що аж двічі дуже боляче спіткнулась на ліву стопу. На щастя трекінгові палки не дали мені її вивихнути чи зламати.

У Мурованці обов’язково потрібно передзвонювати того ж дня, щоб підтвердити бронювання. Ми не подзвонили, тому наші ліжка зайняли. На щастя, дівчинка на рецепції дозволила нам переночувати у кімнаті для робочих. Нам було байдуже, о 22 вечора ми вже не чули ні рук, ні ніг, ні спини.

Кімната для робочих виявилась як номер Люкс: багато простору, ми одні на 6 ліжок, стіл, тумбочки, дзеркало, смітничок, жаль, що не сфотографували. У Мурованці цілком нормальні кімнати-вмивальні, душові і туалети… жіночі… Бо у чоловічих душових відсутні шторки :))) Never matter! Того вечора душ для нас був раєм.

День 5. Murowaniec – Camping pod Krokwia

Від болі у стопі прийшлось пити пігулку. За ніч вона розпухла і посиніла з одного боку. Мозолі на ногах мого чоловіка полопали і закровились. Дуже хотілось продовжити запланований маршрут (він був високогірним і напевно також дуже цікавим), але на жаль, його прийшлось відмінити. Нижче подаю карту запланованої подорожі на цей день (можливо хтось скористається). Застережу, що цей маршрут не є пройдений нами, тому ми не даємо гарантії, що ви встигнете його здійснити за один день. Ймовірно, що він також містить не одну via ferrata.

Download

 

А це маршрут, яким ми повільно кульгаючи дійшли до кемпінгу Pod Krokwia, де провели решту дня. Ввечері побалували себе смачнющою піцою в Karczma Burniawa і пошлуватим десертом Pinokio 🙂

Download

День 6. Дорога додому.

Висновки

1. Подорожувати у Татрах з легким наплечником!

2. Планувати маршрут не більше 6-8 годин пішого переходу в день. Таким чином буде час насолодитись красою довкілля.

3. Не планувати підйом на кінець дня

4. Харчування повинно містити більше складних вуглеводів.

5. Трекінгове взуття для походу по Татрах повинно бути високим, щоб міцно утримувати гомілковостопний суглоб.

6. Інші речі, котрі спрощують життя: камера типу GoPro, налобні ліхтарики, чіпкі рукавиці, трекінгові палиці, банк зарядки на сонячній батареї.